Молися Богові ,молися,
до Його серця припади,
і принеси Йому найкращі,
і найцінніші ти дари.
Молитву щиру і подяку,
і сум,і радість, і журбу,
і горе чорне,й світлу втіху,
ще й прихопи свою біду.
Невдачі і розчарування,
життєві всі негаразди,
усе,і щастя, і нещастя,
Йому до ніг ти поклади.
Стань на коліна, помолися,
про все,ти Богу розкажи,
Йому,як батькові довірся,
і щиро з ним поговори.
Покайся Господу своєму,
у всіх гріхах, які зробив,
проси прощення у Ісуса,
бо тяжко ,ти його зранив.
Проси у Духа, ти Святого,
про святість помислів й думок,
щоб Божу волю зрозуміти,
й направити до неба крок.
Вклонись Отцеві ти низенько,
подякуй Синові за все,
і Святий Дух тобі у душу
жаданий спокій принесе.
Мария Круль,
USA
Здравствуйте,меня зовут Мария.Я,никогда не писала стихов,даже в юности.Года 2 назад,вдруг,ночью,в голове начали складываться стихи.Все стихи на религиозную тематуку,других у меня нет.Я пробовала нaписать хоть один стих,про людей,которые очень дороги моему сердцу,но ничего не получается.Стихи про Бога,идут легко и быстро.Буду очень благодарна за коментарии.Спасибо. e-mail автора:ma71jur@yahoo.com сайт автора:личная страница
Прочитано 8102 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
